|
Сообщение от lelkanet
|
Я ж теперь с гуглей-транслятором почти языковед-полиглот
Корявенький он, конечно, но всё же, что есть.
Ледве маячіт
лампочка в синьому димі.
Дух каніфолі.
Больно! Як боляче
щільно паять SMD!
Палець під феном...
|
Да, корявенький... Но все равно, Вы приколько перевели. А я попробую чуть-чуть подправить:
Жевріє лампа
в синьому димі стовпом.
Дух каніфолі.
Боляче пальцю!
Щільно тулить SMD.
Фен перегрівся.
|
Цитата:
|
А вообще прикольно так всегда мне по-украински читать, такое ощущение, что изначально язык появился по принципу: що смогли услышать старые добрые про-украинские беззубые старцы от русских собратьев, так и стали говорить, как получалось, и потомков своих так учили  (не в обиду, просто со стороны русского языка так это может показаться, как оно было на самом деле - мне неизвестно) Очень мягкий и реально прикольный язык 
|
А попробуйте такой эксперимент: возьмите какой-нибудь отрывок из старославянского (из какой-нибудь летописи, например), и попробуйте прочитать, читая "ять" не как "е", а как "и"! Почти уверен, что такое прочтение Вас сильно удивит: будет почти по-украински...
|
Цитата:
|
Де "поляна"? 
|
Олечка, пока что - виртуальная (раз Вы стали таким "крутым" полиглотом):
ВЗРОСЛЫЙ МАЛЬЧИШКА
Танца круженье, и нежные руки твои
так осторожно за плечи меня обнимают.
Взрослый мальчишка! Умру я с тобой от любви.
Или воскресну с любовью твоею — не знаю.
Припев:
Мой мальчишка, совсем седой.
Самый славный и самый лучший.
Наградила судьба тобой —
Мой нежданный счастливый случай.
Все слова, что в моей судьбе
Накопились, и даже с лишком,
Я скажу одному тебе,
Мой любимый седой мальчишка!
Не сомневайся, любимый, во мне никогда.
Посеребрила виски твои времени вьюга.
Глупый мальчишка! Ну что мне все эти года.
Даже минуты нельзя нам теперь друг без друга.
(Припев)
Всё, что планеты и звёзды назначили нам,
Без возраженья и с радостью я принимаю.
Милый мальчишка! Тебя никому не отдам.
Время любимых пускай у других отнимает.
(Припев)
ДОРОСЛЕ ХЛОПЧИСЬКО
У танці кружляєм, і ніжні долоні твої
Так бережно й міцно за плечі мене обіймають.
Доросле хлопчисько! Утримай мене на землі!..
Бо я від кохання помру чи воскресну — не знаю.
Приспів:
Мій хлопчисько! Ти сивий,— так!
Та для мене — найкращий в світі.
Піднебесний блакитний птах,
друге «Я» з оцієї миті.
У промінні твого тепла
прокричу, скільки стане сили:
– Я нарешті тебе знайшла!
Мій коханий хлопчисько сивий.
Хіба то важливо, що впали на скроні сніги?
Я перецілую твою волосиночку кожну!
Дурненьке хлопчисько! Ну що мені всі ці роки…
Я більше ні миті прожити без тебе не можу.
(Приспів)
Усе, що планети й зірки напророчили нам,
покірно сприймаю без тіні вагання чи жалю.
Кохане хлопчисько! Нікому тебе не віддам!!!
Саму себе навпіл ділити я вже бажаю.
(Приспів)
ГРАФОМАНУ
Как мне жалко тебя, милый друг,
по одной очень важной причине:
графомания — тяжкий недуг.
К сожалению, неизлечимый.
Заблудившись в изгибах души,
не трынди и других не нервируй.
Ты пиши, мой хороший! Пиши…
Но листочки — в заначку складируй.
А когда наберется их много,
поступи, как не мальчик, но муж:
умертви их, как дедушка Гоголь
часть вторую своих «Мертвых душ».
ГРАФОМАНУ
Ох, і доля ж у тебе гірка,
мій шановний (а може, шановна)!
Графоманія - хворість важка.
І, як правило, невиліковна.
Розгортаючи крила душі,
зауваж на терпіння громади.
Ти пиши!.. Стос паперу спиши.
Тільки прошу: ховай до шухляди.
А коли набереться по вінце,
то вчини як "не хлопчик, но муж":
попали їх. Як Гоголь зробив це
з другим томом своїх "Мертвих душ".
ПРИДИ, ПРИДИ!
(Песня с неожиданным концом)
Приди! Приди! Я так мечтаю
Тебя увидеть и понять.
Что дальше думать — я не знаю.
Приди! Ну сколько можно ждать?
Припев:
Ах, нет!
Который раз твержу я: «Нет»!
И завтра — тот же мой ответ.
И послезавтра, и в субботу.
Ах, да!
Я буду сильно занята.
Ведь жизнь моя так не проста.
Зачем еще одна забота?
Зачем пытаешься обидеть?
Ты что, смеешься? Так нельзя.
Приди! Я так хочу увидеть
Твои лукавые глаза.
(Припев)
Приди — и стану я веселый,
И все изменится тотчас.
Ведь я ваш новый завуч школы,
А ты не ходишь в пятый класс.
Припев:
Ах, нет!
Который раз твержу я: «Нет»!
И завтра — тот же мой ответ.
И послезавтра, и в субботу.
Ах, да!
Я буду сильно занята.
Ведь жизнь моя так не проста.
Зачем еще одна забота?
ПРИЙДИ, ПРИЙДИ!
(Пісня з несподіваним кінцем)
Я вже ніколи не забуду
той вересневий перший день,
як ти прийшла, подібна чуду,
у морі квітів і пісень.
Приспів:
Ах, ні!
Кажу я знов і знову: “Ні!”
І завтра — ніколи мені.
І післязавтра, і в суботу.
Ах, так!
Я буду вільна, ніби птах.
Нащо мені, в моїх літах,
здалась іще одна турбота?
Уже від зустрічі тієї
минули осінь і зима.
А ти — як марево в пустелі:
ось-ось була… І вже нема.
(Приспів)
Нехай пізніше, ніж ніколи
прийди, — я прошу котрий раз…
Я — ваш новий директор школи,
а ти не ходиш в п’ятий клас!
Приспів:
Ах, ні!
Кажу я знов і знову: “Ні!”
І завтра — ніколи мені.
І післязавтра, і в суботу.
Ах, так!
Я буду вільна, ніби птах.
Нащо мені, в моїх літах,
здалась іще одна турбота?
